Гурткова робота

Презентація ансамбль " Червона калина"

Ансамбль "Червона калина" брав участь Всеукраїнському фестивалі-конкурсі дитячо-юнацької творчості

"Козацький шлях. UA" і став лауреатом першої премії

Музичний фольклоряк засіб морально-естетичного та    духовного виховання школярів 

        

А пісня - це душа. З усіх потреб потреба.

Лиш пісня в серці ширить межі неба,

            На крилах сонце сяйво їй лиша —

           Чим глибше пісня, тим ясніш душа.

         Працюючи над проблемою: «Музичний фольклор, як засіб морально-естетичного та    духовного виховання школярів » моїм бажання є донести до дітей і батьків глибинний зміст українських народних пісень, навчити дітей співати не тільки голосом, а і душею. Адже дитина вихована на традиціях свого народу, вбирає його всі найкращі якості, оскільки сила впливу народної музики на людину випробувана століттями.

 Словник фольклорних термінів.

Аерофони – музичні інструменти,  звучання яких зумовлене коливанням повітряного стовпа (трембіта, ріг, фрілка, флоєрка, гайда, сопілка, інші духові інструменти).

Антифонний спів – поперемінний спів, коли мелодія, яка ви­конується одним голосом або хором, а потім повторюється іншими голосами або групою хору.

Вжиткова музика – музичні твори, призначені для виконання функцій, не пов’язаних зі створення самостійного художнього образу

Веснянки –  це старовинні слов'янські пісні, які співали на початку весни. Веснянки співаються з танцями та іграми, які мають «закликати» весну та добрий урожай.

Вокалізація - спів на голо­сних звуках. Найпростіший вид В. є розспівування будь-якої голо­сної або складу тексту двома або більше звуками аж до тривалих за часом пасажів. Характерними в цьому відношенні є алілуарні роз­співування.

Гетерофонія -  виникає завдяки нерегулярному розщепленню унісону, даючи випадкові співзвуччя, октавному дублюванні мелодії( фальцет) чи при виконанні наспіву на тлі повторюваного на одній висоті звуку.

Звичай – це форма поведінки, прийнята певною суспільною формацією, що регулює внутрішнє життя, а традиція – це спосіб передачі від одного покоління до іншого певної  генетично-духовної програми, що базується на світогляді, віруваннях,  морально-естетичних формах і важливим для учасників і для майбутніх поколінь.

Знаменний спів - система давніх православних культових співів XII-XVII ст. Назва походить від давньослов’янської назви співацького знаку – знам’я. Знаменний спів – спочатку одноголосний, потім ампельний хоровий, розвивався в межах системи осьмогласія; мелодика суто діатонічна, заснована на побутовому звукоряді, спирається на рівномірний поступальний рух в межах кварти або квінти; ритм несиметричний, визначений текстом.

Ідіофони — самозвучні інструменти, цей звук виникає внаслідок коливання власного тіла від удару (наприклад, калатало, клепачки, клепало, різні дзвіночки, дзвони, дримба тощо).

Капелісти — учасники народних інструментальних ансамблів.

Колискові пісні — ліричні пісенні твори, які виконуються матір’ю (рідним батьком чи іншими членами родини) над колискою дитини для того, щоб її приспати.

Ладкання - Різновид весільного співу. Тип весільного ладкання, такий живучий на всійукраїнській території, прижився також у польському фольклорі.

Мембранофони – музичний інструмент,  джерелом звукуякого є перетинки (здебільшого зі шкіри), що натягують на металевий (рідше — дерев'яний) обруч із одного чи по обидва боки (наприклад, барабан, бубон, решітко).

Музичний фольклор — невід'ємна складова частина музичної культури загалом, навіть і ширше — всіх культурних та духовних надбань народу.

Підголосково-поліфонічне багатоголосся -  розмежування рівноправних голосів на нижні, які іноді можуть епізодично розділятися ще на дві партії, і верхній (зазвичай, один жіночий голос — "горак", "виводчик"), що нерідко вирізняється значною ритміко-мелодичною свободою.

Приспівки — коротенькі гумористичні пісеньки, які супроводжують танець. За змістом близькі до частівок і коломийок.

Русальні пісні — обрядові пісні, що виконувалися на «русальному тижні» (кінець травня—початок червня).

Танцювальні пісні - це розділ фольклору, основне призначення якого полягає у співах під час виконання побутових танців. При цьому здійснюється єднання слова, наспіву і танцювального руху. Головним об'єднуючим елементом виступає танцювальний рух.

Фольклор – це традиційна і сучасна творчість усної традиції. Термін «фольклор» ввів англійський історик ти бібліограф Вільям Томе у 1846 році. В перекладі із англійської означає: « Народна мудрість». Наука, яка вивчає народну творчість називається фольклористикою. 

Хордофони – музичний інструмент, звук якого  утворюється завдяки коливанню струни чи її частин (скрипка, бас, басоля, цимбали, кобза та інші струнно-щипкові й струнно-смичкові інструменти).

Юмофонно-гармонічне багатоголосся -  головний верхній голос (мелодія), а решта доповнюючих голосів витворюють акордову фактуру, оперту на функціональну логіку, причому всі голоси можуть сходитися в унісон чи розділятися на кілька партій.

Ансамбль  "Червона калина"  на Щедрому вечорі в кафе "Santimo"

Міський відеоконкурс патріотичної пісні, 2014 рік.

\